Метою даного дослідження було порівняння та вивчення впливу коротких проміжків відпочинку, які зазвичай використовують при тренуваннях для гіпертрофії м’язів, та більш довгих періодів відпочинку, що характерні для тренувань, спрямованих на збільшення сили (силових показників) у молодих спортсменів силових видів спорту, які беруть участь у змаганнях.
У дослідженні брав участь двадцять один молодий спортсмен, які випадковим чином були розділені на 2 групи. Перша група виконувала силове тренування з однією хвилиною відпочинку між підходами (короткий відпочинок), друга група використовувала 3-хвилинний відпочинок (довгий відпочинок). Усі інші фактори силового тренування були однаковими для обох груп.
Період дослідження тривав 8 тижнів, протягом яких учасники дослідження виконували три тренування на всі основні групи м’язів, кожне тренування складалося з 7 різних вправ, які виконувалися на 8–12 повторень у 3 підходах (сетах) з робочою вагою.
Вимірювання результатів проводилося до і після тренування та включало дослідження на розвиток сили м’язів (виконання одного повторного максимуму з робочою вагою у вправі жим лежачи та присідання зі штангою на плечах), витривалості м’язів (виконання жиму лежачи з 50% від 1 повторного максимуму (далі 1ПМ) до повної м’язової відмови), та зміну м’язів (товщини згинача ліктя, трицепса, квадрицепса за допомогою ультразвукових зображень).
Значення максимальної сили суттєво збільшилося при виконанні 1ПМ у вправі жим штанги лежачи та присідання зі штангою на плечах у групі з довшим відпочинком. Також у цій групі спостерігалося збільшення товщини м’язів стегна та об’єму трицепса (на 6%).
Дослідниками було виявлено суттєве збільшення витривалості деяких м’язів верхньої частини тіла без будь-яких істотних відмінностей у групах.
Поточне дослідження свідчить про те, що довші періоди відпочинку сприяють більшому збільшенню сили м’язів та гіпертрофії у молодих спортсменів.
